Скіфський курган, також відомий як Мельгуновський курган, Литий курган та Лита могила – одна із найважливіших пам’яток історії та археології Кіровоградщини. Це одна з найдавніших могил-курганів скіфів другої половини VII ст. до н. е., найдавніша пам’ятка скіфської культури, з часу відкриття якого й почалася світова скіфологія. Велоподорож сюди стане надзвичайно цікавою!
Особливості веломаршруту
- Відстань: 35 км
- Дорожне покриття: асфальт 85%, грунт 15%
- Висоти: ↑ 303, ↓ 197
- Координати: 48.724750, 32.379792
- Складність: середня
- Маршрут: GPX
Для Кіровоградської області курган є знаковим, адже багато знайдених у ньому золотих прикрас були зроблені у вигляді орла або мали такі елементи. Саме цього птаха сьогодні й можна знайти на державній символіці області! На сьогодні це єдиний відомий скіфський царський курган тієї доби у Північному Причорномор’ї, розкопки якого та подальші знахідки дали поштовх до проведення масштабних археологічних досліджень в Україні.
Відомість до кургану прийшла у вересні 1763 року, коли генерал-поручник російської армії та майбутній губернатор Новоросійської губернії Олексій Мельгунов віддав наказ почати розкопки. Роботи здійснювали місцеві селяни, які прокопали по центру кургану прямокутний хід. Першою знахідкою стала кам’яна баба – антропоморфна кам’яна стела з відбитою головою. Вважається, що за допомогою таких антропоморфних ідолів, розміщених на вершечках курганів, кочовики позначали належність території до скіфських володінь.
Саме тут знайшли «Мельгуновський скарб», кам’яну скриню з безліччю дорогоцінних речей. Не менш відомими знахідками стали залізний меч з окутим золотом руків’ям та дерев’яними піхвами, вкритими золотою платівкою з зображенням фантастичних тварин у передньосхідному стилі. Серед інших зніхідок – срібні деталі від асірійського палацевого табурету, золота діадема, 17 масивних золотих платівок з зображенням орла з петлями на звороті, платівки з зображеннями мавп, птахів, бронзова застібка з голівками левів на кінцівках, 40 бронзових наконечників стріл та багато іншого.
Нині місцина, де колись був скіфський курган, приведена до ладу – на місці розкопок звели новий курган, на вершині якого встановили скульптуру скіфського воїна з червоного граніту, так звану кам’яну бабу. Біля підніжжя кургану поставили пам’ятний знак висотою біля двох метрів, на який і дивиться Скіфський воїн. З одного боку на ньому забражено символ області – степового орла, з іншого – символ Знам’янського району – оленя, а по колу – орнамент у звіриному стилі.
Цікаво! На північ від «Литої могили» знаходиться комплексна пам’ятка природи загальнодержавного значення – Витоки річки Інгулець, а зовсім поруч – село Топило, що було засноване ще у XII столітті, тому тут можна знайти багато цікавих пам’яток історії. Ця мальовнича місцевість відома своєю природною красою та багатою історією. Самі ж жителі розповідають, колись поруч було велике болото. Зараз там тільки після дощу можна побачити невеличку калюжу. Люди посадили там сосновий ліс, але місцину цю так і продовжують називати – Топило.
Місцева бабуся, Мельник Ганна Григорівна, розповіла, що у давнину жили недалеко від болота пани. У них було багато волів. На болоті росла гарна зелена трава, воли шукали собі пашу, забрели в трясовину і потопилися. Звідти й пішла назва…
Віктор Іванович Цюра знає іншу історію. Буцімто, колись зупинився біля села циганський табір й став біля невеликого озерця, порослого очеретом. Місцеві жителі туди не ходили, бо знали, що болото, хоч і невелике, але дуже небезпечне. Відпустили цигані коней пастися, а вночі ті пішли до озерця води напитися – місцина виявилася болотистою, коні й потопилися.
