Німецьке кладовище в Карлівці – одне з п’яти масштабних поховань німецьких військових на території України. Розташоване кладовище біля с. Карлівка Кіровоградської області. Це місце, яке змушує задуматись про катастрофічні наслідки війни.
Особливості веломаршруту
- Відствнь: 22 км
- Дорожне покриття: асфальт 100%
- Висоти: ↑ 238, ↓ 178
- Координати: 48.457178, 32.046648
- Складність: низька
- Маршрут: GPX
У XVIII столітті про село Карлівка знали як про Старий Данциґ – першу німецьку колонію в Україні. Саме тут у 1867 році з’явилась перша громада українських баптистів. Її засновником став Юхим Цимбал, який охрестився в р. Сугоклії. В майбутньому до нього приєдналося тисячі українців.
Веломаршрут до Німецького кладовища проходить мальовничою місцевістю вздовж південного схилу річки Сугоклея, минаючи кар’єри Елграну, Нову Павлівку, міст через річку та проїжджаючи верхню частину Карлівки. Також цих місць можна дістатися більш шосейним маршрутом – виїхавши через 101 мікрорайон, на окружній звернути ліворуч на Ліану та рівенською трасою їхати до повороту на Карлівку.
Активні бойові дії під час Другої світової війни в селі Карлівка тривали понад 3 місяці. Тут полягла незліченна кількість радянських та німецьких солдатів. Люди створювали братські могили, в одній з яких отримали спочинок 1 500 солдатів. Часто німецьких військових ховали там де й знаходили: біля окопу або чиєїсь хати. Після здобуття Україною незалежності Німецька Народна Спілка догляду за військовими похованнями домовилась про перепоховання загиблих. На сьогодні перепоховано 17 000 солдатів німецької армії. Прізвища та дати загибелі німецьких солдатів написані на кожній стелі. Родичі приїжджають сюди з Німеччини, ставлять таблички з фотографіями померлих.
Зараз німецьке кладовище займає велику територію, на якій симетрично розташовано гранітні плити з іменами загиблих. Незважаючи на велику кількість поховань, тут можна побачити всього дві фотографії німецьких офіцерів. Місцеві розповідають, що раніше були проти його розміщення. Багато з них втратили своїх родичів під час війни, тому не могли миритися з тим, що вони будуть поховані разом з окупантами, однак одного разу все змінилось: місцевий пенсіонер прийшов на кладовище, щоб віддати шану полеглим. Під час війни його родина приютила молодого німця. Він виглядав дуже змореним, але родина полюбила його як рідного і після смерті оплакувала як рідного сина. Де похований молодик цей чоловік не знав, тому й прийшов сюди.
Німецьке кладовище доводить, що кожен померлий повинен бути достойно похований. Не дарма на одній плиті вибито надпис, який змушує задуматись: «Померлі цього кладовища закликають до миру».
