Кіровоградщина налічує небагато панських садиб, однак ті, що можна знайти, надзвичайно цікаві. Одна з таких – в 30 км на південь від Кропивницького, в селі Червоновершка Компаніївського району – маєток князя Кирила Соколова-Бородкіна.
Особливості веломаршруту
- Відстань: 37 км
- Дорожне покриття: асфальт 40%, грунт 60%
- Висоти: ↑ 292, ↓ 208
- Координати: 48.326078, 32.127971
- Складність: середня
- Маршрут: GPX
Вважається, що дворянський рід Соколових-Бородкіних пішов від секунд-майора Івана Бородкіна, який служив у фортеці святої Єлисавети і в 1773 році за свої заслуги отримав ділянку в 10 десятин біля фортечного валу на правому березі ріки Інгул. За однією з версій, прізвище Бородкін утворилося від українського «Бородько», адже вояка походив із козацького роду.
У ті часи військові та поселенці, що перебиралися сюди, мали тут величезні пільги: отримували «дачі» та за кілька років могли заробити великі статки й перетворитися на багатих поміщиків. Іван Бородкін зумів цим скористатися і незабаром купив ще півтори тисячі десятин землі біля річки Лозуватка, а трохи згодом, наприкінці XVIII століття, його нащадок, Кирил Васильович Соколов-Бородкін, став власником цілого села Федосіївка, а трохи згодом перейменував в Червоновершку.
Маєток князя Кирила Соколова-Бородкіна доволі великий – сам палац, парк та господарські споруди. Сьогодні це не тільки красивий куточок природи, але й культурно-історичний пам’ятник, який зберігає в собі багато цікавих історій про минуле та долю родини Соколових-Бородкіних.
Садиба складається з декількох будівель, серед яких особливо виділяється головний будинок, що вражає своєю красою та неповторністю. Він стоїть на невеликій відстані від входу у парк, а його фасад вражає не тільки архітектурою, але й розташуванням на самому краю саду. В ті часи палац мав розкішний вигляд. Вежа стояла під шатровим дахом, а всередині можна було побачити розкішні інтер’єри. Гарний стан будівель пояснюється тим, що за радянських часів тут було розміщено школу.
Будівництво княжого палацу почалося у 1854 році й тривало тринадцять років. До цього тут був дерев’яний садибний будинок, в якому поміщики бували лише влітку – взимку ж мешкали у Санкт-Петербурзі або Херсоні, де також мали власність. Сам же князь був мировим суддею та мав декілька будинків в Єлисаведграді (нинішній Кропивницький), один з яких був збудований за проектом міського архітектора Андрія Достоєвського (брата відомого письменника). Пізніше князь продав їх за якісь копійки державі для влаштування Окружного суду. А сам перебрався у Червоновершку, де й розпочав велике будівництво. Зараз це приміщення обласного управління юстиції (вул. Дворцова, 6) та мистецький факультет педуніверситету (вул. Нейгауза, 3).
До речі, з будівництвом садиби в Червоновершці трапилася досить цікава історія. Цей проект також розробляв Достоєвський. Князь оцінив його роботу аж у десять карбованців, про що зберігся записи у щоденнику архітектора, де він горює із дрібної плати, й пише, що відправив гроші назад, вказавши, що робота коштує вдесятеро дорожче. Князь вибачився й заплатив сотню.
